Їх назвали Небесною сотнею – українців, які загинули в Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути Українцем і за свою Батьківщину. Героїчна сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами-охоронцями на небі.
Українські Ангели загинули за правду, свободу, незалежність своєї держави, і ціною жертовності показали, що наш український дух є незламним, а народ – нескореним. Безумовно, жодного з нас події, що відбувалися впродовж останніх місяців, не залишили байдужими. Тяжкий шлях уже позаду і ще й попереду, бо триває АТО, але емоції й спогади завжди житимуть у наших серцях. Ці декілька місяців назавжди переписали сторінки історії України…
Гіркі події сьогодення не могли залишити байдужими ні учнів,ні вчителів нашої школи: тому 19 лютого відбувся вечір-реквієм, присвячений пам’яті героїв Небесної сотні, який підготувала і провела педагог – організатор Левіновська О.О. і вчитель української мови та літератури Павліковська Н.В. До участі були залучені учні 5 -9 класів. Кожен вірш і презентація – хроніка подій Майдану глибоко ранили душі слухачів. Звучали патріотичні пісні «А я живий, матусенько, живий», «Рівно рік минає», «Там біля тополі калина росте».
Особливо розчулив вірш,прочитаний ученицею 9 класу Радкевич Соломією,» В саду Едемськім ми зустрілись: убитий в Крутах і вірменин Сергій…За Україну нас вбивають, друже мій»
Після цих слів залу оповила тиша. Тиша, в якій відчувалися біль, смуток і скорбота. Тиша, що стала символічною хвилиною мовчання за подвиг героїв Небесної сотні.
Наступного дня всі учні та їх батьки пішли у церкву св. Юрія, на молебень, де молились за душі полеглих героїв на Майдані. Вчителі образотворчого мистецтва Сеньчук Г. Р. та Башко М.В. організували виставку учнівських малюнків «Майдан живе і бореться». Класними керівниками НВК зібрано матеріали-спогади односельців про події на Майдані Незалежності під час Революції Гідності.
Майдан посіяв зерна патріотизму по всій Україні, які пустили коріння і успішно проростають скрізь. І я вірю, що відродиться та заквітне Україна лише тоді, коли кожен з нас буде думати, не що Україна зробила для мене, а що я можу зробити для України…
Вечір продовжився 26 лютого, коли до школи завітав Герой нашого села Ворожбит П.Б., який щойно повернувся із зони АТО. Петро Богданович поділився з учнями і вчителями тими переживаннями,які відчувають наші хлопці, перебуваючи на Сході нашої держави. Учні та вчителі ставили багато запитань і кожна розповідь бійця захоплювала їх все більше і більше. На згадку про цю зустріч залишив нам шеврон окремої бойової прикордонної комендатури «Галицькі леви».
Такі заходи були проведені у нашій школі вперше. І ми сподіваємось, що це стане доброю традицією. Підростаюче покоління повинне пам'ятати свою історію, вшановувати своїх Героїв і жити для своєї країни. Всі глядачі були вражені побаченим і почутим. Не одна сльоза покотилася із юних очей… Сльоза болю і суму… Низько схиляємо голову перед матерями і батьками,які виховали таких синів – справжніх патріотів нашої України.
Коментарi