ВІДДІЛ ОСВІТИ РАДЕХІВСЬКОЇ РДА ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Літні канікули Марійської Дружини

Цілий рік навчання і праці минув. Стало багато вільного часу, погода спонукає до довгих прогулянок, а літній відпочинок для кожного з нас є винагородою і відновленням душевних і фізичних сил.

Марійська Дружина Радехівської районної школи мистецтв, як старші її учасники, так і діти, твердо переконані, що таку віднову потрібно проводити активно, збагачуватися враженнями, зустрічати хороших людей, подорожувати. Таку можливість ми всі отримали у літньому християнському таборі Марійської Дружини. Впродовж 10 днів ми не тільки бавилися і розважалися, але й спільно молилися, проводили духовні бесіди, спілкувалися з духовними наставниками о. Ярославом Михалюком, о. Тарасом Лепехом та о. Юрієм Михалюком, співали Акафісти до Пречистої Діви Марії, відвідували культові споруди, навіть стали активними учасниками фестивалю духовної пісні цілої Сокальсько-Жовківської єпархії.

Велику допомогу у проведенні табору надали випускники дяківсько-катехитичної школи Радехівської школи мистецтв, а тепер студенти семінарії Святого Духа Українського Католицького університету УГКЦ Роман Птасюк та Андрій Кічура.

Великим враженням для всіх стало практичне заняття-лекція колишнього випускника хорового відділу школи та активного учасника Марійської Дружини, а тепер медика Олега Господариська. Він розповів і на практиці показав дітям у який спосіб можна запобігти всім можливим нещасним випадкам та як зарадити, коли вони вже трапилися. З цієї бесіди винесли для себе багато корисного не тільки діти, але й присутні дорослі.

Кожен день дивував нас Божими дарами. Ми відкривали для себе світ і один одного. Щодня ми прагнули бути кращими, добрішими, більш щедрими і милосердними. Завдяки директору школи та щедрості благодійників наприкінці табору всі мали смачне спільне пригощення. А які ж гарні вийшли фотографії! Кожна з них випромінює сонце і розповідає усім, як нам разом було добре.

Табір закінчився… Але ми не попрощалися на довго. У неділю побачимося у церкві св. Миколая під час Літургії.

Світлана Єрмілова, учасниця літнього табору, почесний член Марійської Дружини

Це були незабутні дні сповнені враженнями і подіями. Підбиваючи підсумки, аналізую ситуації, що відбувалися з нами та дітьми цими днями чітко бачу деякі важливі, призабуті нами істини.

Діти вміють бути щасливими. Вони щасливі, бо зібрались разом, щасливі, бо бігають, грають у ігри, ідуть в похід, співають у церкві. Вони щасливі бо вони є! Діти не живуть минулим чи майбутнім, як більшість дорослих. Діти живуть тим життям, яке є тут і зараз, вони радіють кожному прожитому дню.

Діти з захопленням милуються красою природи, щиро дивуються нею. Діти вміють дивуватись усьому новому, бачити незвичне у звичному, простоту в складному і складність у простих речах, а це й характеризує повноту сприйняття життя, здатність ним насолоджуватись.

Пригадаймо, що і ми колись так вміли, як наші діти.

Дітям потрібні пригоди. З захопленням спостерігала, як в дітях розкривалися досі невідомі їм можливості й прокидалися нові бажання. З кожним днем діти пізнавали себе все більше: були дослідниками невідомих куточків, дослідниками рослин та комах, мисливцями за скарбами та винахідниками; проявляли бажання захищати, піклуватися та лікувати, відчули цінність бути потрібними та розуміти потреби інших. Пригода була складовою цього процесу пізнання. У нестримному бажанні піддати себе випробуванню діти кидали виклик обставинам та ситуаціям, які виникали перед ними. Це був для них найкращий спосіб усвідомити себе самого і свої можливості. Зрештою, усі способи, якими діти намагаються відкрити для себе світ мають пригодницьке забарвлення.

Спостерігаючи за сучасними дітьми бачу, що все менше місця у їхньому житті для авантюри, ризику, радості «пережити пригоду», забувається «педагогіка пригод». Час і простір дітей організовані та захищені таким чином, наче вони під ковпаком, а життя кипить і, якщо його втискувати під вище згаданий ковпак, то рано чи пізно воно виплеснеться і, швидше за все хаотично та не керовано.

Це зовсім не означає, що дітям слід пропонувати якісь особливі, екстремальні чи небезпечні розваги. Варто згадати звичні та уже призабуті ігри нашого дитинства – неймовірно, скільки у них закладено пригод, скільки здібностей вони розвивають.

Багатство нашого життя – це справжня пригода.

Керівник творчого об'єднання «Українська родина», гуртка «Оберіг» та арт-терапевтичної студії «Мереживо» Радехівської районної школи мистецтв практичний психолог Ольга Сухар